Кожна дитина – це унікальний і неповторний трудівник, головною роботою якого є пізнання світу. За короткий період дошкільного віку малюк із безпорадного немовляти стає достатньо фізично та розумово сформованою маленькою людиною, яка може себе сама обслуговувати, має свою власну думку, захоплення та переживання, може бути повноцінним співрозмовником.
Мовлення – одна з найбільш складних і важливих функцій людини. Через рідну мову дитина входить у життя тих, хто її оточує, легко вступає у спілкування, виразно відтворює свої думки, ставить запитання, домовляється із друзями про спільну гру. І навпаки – невиразне мовлення малюка погіршує його взаємини з людьми та накладає відбиток на її характер.
З 9 років, а іноді й раніше, діти із мовленнєвою патологією починають усвідомлювати дефекти своєї мови, хворобливо їх переживають, стають мовчазними, дратівливими, плаксивими та замкнутими. Вони стидаються говорити, стараються виключати слова зі звуками, що вимовляються неправильно, неохоче йдуть у дитячий колектив. У них виникає відчуття неповноцінності. Їхні однолітки, у свою чергу, теж помічають «білу ворону» у своєму колективі та починають відповідно реагувати – часто прозивають,присвоюють образливі прізвиська, ігнорують, або ж навпаки, зверхньо ведуть себе по відношенню до дитини з вадами мовлення. Такі реакції часто лишають свій слід у душі об’єкта їх насмішок, викликають хворобливі стани з боку нервової системи.
Часто діти з мовною патологією повільніше засвоюють програмний матеріал, із труднощами оволодівають грамотою – погано читають та пишуть. Вихователі, вчителі та товариші не завжди їх розуміють, перепитують, часто недооцінюють їх знання. Буває, що таких дітей відносять до нездібних, навіть деколи до розумово відсталих. Між чистотою звучання дитячого мовлення та орфографічною грамотністю існує тісний зв’язок. Молодші школярі пишуть зазвичай так, як говорять, тому серед неуспішних школярів великий відсоток дітей із дефектами фонетичної (вимовної) сторони мовлення.
Іноді, коли дитина поступає в школу з поганою звуковимовою, сприятливий час для виправлення недоліків мовлення був втрачений. Тому доводиться витрачати набагато більше часу та сил для корекції. З кожним роком ці шанси зменшуються.
Якщо хочете, аби ваша дитина в майбутньому досягла успіху, зробила гарну кар’єру, почувалася вільно та сформувалась як особистість, навчайте її правильно говорити. Дорослим не варто критикувати недосконале мовлення, а слід уміло та вчасно допомогти малюку. Не можна виправдовувати своє байдуже ставлення до майбутнього вашої дитини зайнятістю чи нестачею часу. Будьте уважні й допоможіть своїй кровинці вирости здібною, успішною, здоровою та повноцінною людиною.