Міжнародний день толерантності
Толерантність – це прийняття права інших бути собою, повага до чужого вибору, особливостей, поглядів, думок, цінностей.
Учні й учениці міркували про те, що означає бути толерантною людиною у 21 столітті, зобразили толерантність, керуючись власними інтуїтивними відчуттями, складали правила доброти й толерантності, сформували віночок толерантності...
Адже ніхто з нас не народжується толерантним – це культурна звичка, яка формується з дитинства і яку ми самостійно корегуємо протягом життя.
Наявність цієї риси знімає бар'єри та дозволяє мислити ширше, приймати цей світ і себе в ньому...
Бо світ такий, яким ми його сприймаємо...
Якщо хтось думає, висловлюється, поводить себе інакше від вас - це "чужа" вам людина? Весь тиждень у нас був кольоровим: понеділок - "різнобарвний", вівторок - "зелений", середа - "жовта", четвер - "синій", п'ятниця - "червона". І справді, для когось улюбленим є синій, комусь до вподоби червоний, я зокрема найулюбленішим вважаю малиновий, а мій син обожнює зелений. Всі ми різні... За допомогою кольору демонстрували дітям нашу інакшість, несхожість, різноманітні уподобання та особливості. Відмінності між нами підкреслюють нашу унікальність, оскільки всі ми відрізняємося за зовнішніми ознаками, особливостями характеру, захопленнями, політичними поглядами, гастрономічними уподобаннями, рівнем доходів зрештою. І це – звично, нормально, це і є світ, у якому ми живемо, подобається нам це чи ні, приймаємо ми цей світ чи ні. Тому протягом кількох "різнокольорових" днів говорили з учнями про толерантність, що є необхідною рисою і допомагає таким різним людям мирно співіснувати. Люди, які хочуть жити в гармонії та порядку, ніколи не ображатимуть, принижуватимуть чи завдаватимуть шкоди людині з протилежними поглядами. Толерантність – це прийняття права інших бути собою, повага до чужого вибору, особливостей, поглядів, думок, цінностей. Мої першокласники й першокласниці міркували про те, що означає бути толерантною людиною у 21 столітті, зобразили толерантність, керуючись власними інтуїтивними відчуттями, складали правила доброти й толерантності, сформували віночок толерантності... Адже ніхто з нас не народжується толерантним – це культурна звичка, яка формується з дитинства і яку ми самостійно корегуємо протягом життя. Наявність цієї риси знімає бар'єри та дозволяє мислити ширше, приймати цей світ і себе в ньому... Бо світ такий, яким ми його сприймаємо...